Дитячі заповіді для батьків
- Шановні батьки! Пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва слухати й бути людиною.
- У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.
- Мої ручки маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.
- Мої почуття ще недозрілі – прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.
- Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.
- Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
- Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання лише відповідно до ваших очікувань.
- Я вчуся у вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатися й поводитися. Ваші слова, почуття, вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Тому вчіть мене, будь ласка, найкращого.
- Пам’ятайте, що ми з вами не випадково: ми маємо допомагати одне одному в цьому безмежному світі.
- Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але обережно, аби ваша любов не перетворилась на милиці, що заважатимуть мені робити самостійні кроки.
Любі мої! Я вас дуже люблю!!!
Покажіть мені, що й ви мене любите.
Батькам на замітку
- Якщо дитину постійно критикують – вона вчиться ненавидіти.
- Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.
- Якщо дитину висміюють – вона стає замкненою.
- Якщо дитині постійно докоряють – вона вчиться жити з почуттям провини.
- Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною та впевненою.
- Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
- Якщо дитина живе у безпеці, вона вчиться довіряти.
- Якщо дитина живе в розумінні добра й доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Шановні батьки!
Нещодавно зафіксовані масові зібрання підлітків у центрі українських міст, які готувалися влаштовувати сутички та бійки.
Затримані називають себе учасниками «ПВК Рьодан» – це нова субкультура, яка натхненна японським аніме та поширилась нещодавно у Росії. Правоохоронці переконані, що дії «ПВК Рьодан» – це спроба росіян використати дітей для дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні.
Більшість підлітків стають учасниками різних течій чи субкультур через дві важливі потреби – соціалізації та приналежності. До небезпечних субкультур схильні ті, хто невпевнений у собі, має низьку самооцінку і комплекси, у кого є труднощі у спілкуванні, відсутні друзі, напружені стосунки з ровесниками чи батьками, несприятлива сімейна ситуація; хто протягом довгого періоду зазнавав цькування чи булінгу.
Ще одна причина того, чому неповнолітні стали жертвами провокацій – проживання досвіду війни. Підлітки самі по собі емоційно нестабільні, а під час війни їх емоційна нестабільність зростає удесятеро.
З метою застерегти дітей від необдуманих вчинків, рекомендуємо:
- бути в курсі інтересів дитини, звертати увагу на контент, який вона споживає;
- разом з дитиною пройти базовий курс кібербезпеки й обговорити його;
- слідкувати, чи не відбувається у дитини різних перепадів настрою;
- проводити більше часу зі своїми дітьми та вибудовувати довірливі стосунки;
- звертати увагу на поведінку дітей, коло спілкування та способи проведення дозвілля.
Як підтримати дітей в цей непростий час війни
- БУТИ ПОРУЧ: пам’ятайте, ви є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про спільну діяльність і про казку разом – де б ви не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.
- БУТИ ПРИКЛАДОМ: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораєтеся ви. Тож вам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що вам допомагає… І звісно це не означає, що ви маєте бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…
- СПІЛКУВАТИСЯ: це так важливо для дітей, щоб ви допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можете – бо не завжди ви знаєте відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ви свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!
- ЗАДІЮВАТИ: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни -але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було – ми маємо жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі тощо – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом тощо. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й дорослим.
- ВІДНОВЛЮВАТИСЯ: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ви потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ви, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербанк». Тож подбайте, щоб у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди тощо), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло – правди, любові, мужності – і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне.
P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» – і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!
Кібербезпека дитини
На сьогодні в Україні проблема безпеки дітей в Інтернеті постала особливо гостро. Аудиторія користувачів всесвітньої мережі дедалі розширюється, і її переважну частину становлять діти та підлітки, які не усвідомлюють повністю загроз, що можуть чекати у віртуальному просторі, зокрема – кібербулінгу.
Аби вберегти дітей від таких загроз пропоную переглянути навчальне відео для батьків «Кібербезпека дитини».