ДЛЯ ВАС, ДІТИ!
З історії виникнення прав дитини
В роботі 00Н пріоритетне значення має реалізація та захист прав і свобод людини. Це підтверджує прийняття 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю 00Н Загальної декларації прав людини. У всьому світі ця дата відзначається як День прав людини.
00Н приділяє особливу увагу захисту прав дітей. Одним із її перших правових актів було створення в 1946 році Дитячого фонду 00Н як міжнародної надзвичайної організації допомоги дітям у зруйнованих Другою світовою війною країнах Європи. З 1953 року Дитячий фонд ООН має назву ЮНІСЕФ, він надає допомогу всім дітям світу, які терплять злидні.
В Загальній декларації прав людини (1948 р.) у ст. 25 і 26 говориться про те, що діти повинні бути об’єктом особливого захисту і допомоги.
В 1959 році ООН приймає Декларацію прав дитини, основна теза якої: «Людство повинно давати дитині все найкраще, що воно має».
В Декларації прав дитини проголошуються соціальні і правові принципи захисту і благополуччя дітей на національному і міжнародному рівнях.
Десять принципів Декларації прав дитини являють собою першу спробу виділити особисту роль світової проблеми прав дитини і привернути до неї увагу світової громадськості.
Текст документа звернений до дорослих і написаний складною юридичною мовою. Тому він потребує адаптування стосовно до вікових особливостей дітей.
20 листопада 1989 року ООН відзначила 30-річчя Декларації прав дитини і прийняла Конвенцію про права дитини, яку часто називають справжньою світовою Конституцією прав дитини.
Обидва документи – Декларація прав дитини і Конвенція про права дитини – є складовою частиною Міжнародного білю про права людини.
У 1979 році, в Міжнародний рік дитини, Польща запропонувала розробити Конвенцію, яка б забезпечувала дітям юридичну допомогу і захист. Конвенція про права дитини була прийнята ООН 20 листопада 1989 року.
Конвенція про права дитини складається із вступу і 54 статей, об’єднаних у три частини.
27 вересня 1991 року Конвенція про права дитини була ратифікована Верховною Радою України.
Куди ми можемо звернутися у разі порушення наших прав?
Зараз в Україні спостерігається багато випадків дискримінації прав людини і дитини. Куди звернутися, щоб дістати допомогу?
В пригоді можуть стати адреси деяких міжнародних та інших організацій, створених чи акредитованих в Україні, які займаються вивченням та захистом прав людини або сприяють цьому.
Ось деякі з них:
- Європейська фундація прав людини (European Human Rights Foundation) 70, Avenue Michelange, B-1040 Brussels, Belgium Тел.: +32 2 736 8405
- Всесвітня асоціація “Школа як знаряддя миру” (The World Association for the School as an instrument of Peace (EIP)) 5 rue de Simplon, CH – 1207 Geneva, Switzerland Тел.: (41 22) 736 44 52
- ЮНІСЕФ – Фонд порятунку дітей (UNICEF – UK; Save The Children Fund). UNICEF-UK, 55 Lincoln’s Field, London WC2A 3NB, UK Представництво ООН в Україні 252015, Київ, вул. Січневого Повстання,6 Тел. (044) 293-93-63
- Всеукраїнський комітет захисту прав людини Київ, вул. Косіора, 10 Тел: 216-73-10
- Міжнародне Товариство з прав людини Київ, площа Лесі Українки, 1/214 Тел. 296-82-95
- Рівненський ОЦССМ 33023, м. Рівне-23, а/с 58, 33027, вул. Орлова, 40, т.(0362) 28-07-43, 28-96-04
- Гощанський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Соціально-психологічна служба Спеціальної школи в с. Тучин
Всеукраїнська дитяча лінія «Телефон Довіри»
т.8 800 500 2180 з 15.00 до 20.00 (дзвінки безкоштовні)
Конвенція ООН про права дитини
Конвенція ООН з прав дитини — міжнародний правовий документ, що визначає права дітей в державах-учасницях. Конвенція з прав дитини є першим і основним міжнародно-правовим документом обов’язкового характеру, що присвячений широкому спектру прав дитини. Документ складається з 54 статей, що деталізують індивідуальні права осіб віком від народження до 18 років (якщо згідно застосовним законам повноліття не настає раніше) на повний розвиток своїх можливостей в умовах, вільних від голоду і нужди, жорстокості, експлуатації та інших форм зловживань. Учасниками Конвенції з прав дитини є Святий Престол і всі країни-члени ООН, крім США, Південного Судану і Сомалі.
Конвенція про права дитини прийнята резолюцію 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. У2009 році світова спільнота відзначала 20-річчя підписання Конвенції ООН про права дитини.
Стаття 1. Дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку.
Стаття 2. Повага та забезпечення за кожною дитиною всіх прав, без будь-якої дискримінації.
Стаття 3. Забезпечення дитині захисту та піклування, які необхідні для її благополуччя.
Стаття 4. Держави-сторони вживають всіх необхідних заходів щодо здійснення прав дитини.
Стаття 5. Держави-сторони поважають відповідальність, права та обов’язки батьків, що за законом відповідають за дитину.
Стаття 6. Кожна дитина має невід’ємне право на життя.
Стаття 7. Кожна дитина має право на ім’я та набуття громадянства.
Стаття 8. Кожна дитина має право па збереження індивідуальності.
Стаття 9. Кожна дитина має право не розлучатися з батьками.
Стаття 10. Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати стосунки і контакти з обома батьками.
Стаття 11. Держави-сторони вживають заходів щодо боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.
Стаття 12. Кожна дитина має право вільно висловлювати свої погляди.
Стаття 13. Кожна дитина має право вільно висловлювати свої думки, одержувати та передавати інформацію на свій вибір.
Стаття 14. Кожна дитина має право на свободу думки, совісті та релігії.
Стаття 15. Кожна дитина має право на свободу асоціацій і свободу мирних зборів.
Стаття 16. Кожна дитина має право на захист від втручання в особисте та сімейне життя.
Стаття 17. Кожна дитина має право на доступ до інформації.
Стаття 18. Загальна та однакова відповідальність обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Стаття 19. Захист дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства.
Стаття 20. Дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення, має право на особливий захист та допомогу, що надається державою.
Стаття 21. Держави-сторони дозволяють існування системи усиновлення.
Стаття 22. Забезпечення дитині права одержати статус біженця.
Стаття 23. Право неповноцінної дитини в розумовому або фізичному відношенні на особливе піклування.
Стаття 22. Кожна дитина має право на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я.
Стаття 25. Кожна дитина має право на піклування.
Стаття 26. Кожна дитина має право користуватися благами соціального забезпечення.
Стаття 27. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального та соціального розвитку дитини.
Стаття 28. Кожна дитина має право на освіту.
Стаття 29. Освіта дитини має бути спрямована на розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі; на підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві.
Стаття 30. Кожна дитина має право користуватися своєю культурою, сповідувати свою релігію, користуватися рідною мовою.
Стаття 31. Кожна дитина має право на відпочинок і дозвілля.
Стаття 32. Кожна дитина має право на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи.
Стаття 33. Кожна дитина має право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами.
Стаття 34. Кожна дитина має право на захист від усіх форм сексуальної експлуатації.
Стаття 35. Держави-сторони вживають заходи щодо відвернення викрадень дітей, торгівлі дітьми чи їх контрабанди.
Стаття 36. Кожна дитина має право на захист від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди добробуту дитини.
Стаття 37. Жодна дитина не повинна піддаватися катуванням та іншим жорстоким, нелюдським видам поводження чи покарання.
Стаття 38. Захист дитини у випадку збройного конфлікту.
Стаття 39. Заходи для сприяння фізичному та психологічному відновленню дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтування, експлуатації, зловживань, катувань.
Стаття 40. Особлива турбота дитині, що перебуває у конфлікті з законом.
Декларація прав дитини
Декларація прав дитини — міжнародна декларація, проголошена генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року.
- Усі діти, незалежно від їхньої раси, кольорушкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану мають права, які містяться в Декларації прав дитини.
«Ми — діти світу. Хто б ні був нашими батьками, де б ми не жили, у щоб ми не вірили, відносьтесь до нас як до рівних. Ми заслуговуємо, щоб отримати все краще, що може дати світ».
- Дитина повинна бути забезпечена особливим захистом і сприятливими умовами для її фізичного й духовного розвитку.
«Захищайте нас, щоб ми могли рости в умовах свободи й збереження гідності».
- Дитина має право з моменту народження на ім’я та громадянство.
«Нехай у нас будуть своє ім’я і земля, котру ми зможемо називати своєю». - Дитина має право на належне харчування, житло, медичне обслуговування.
«Ми не повинні мерзнути, голодувати. Ми повинні мати свій дім».
- Діти, які мають фізичні, психічні або соціальні вади, мають право на особливу турботу, навчання та лікування.
«Коли ми маємо проблеми у фізичному і розумовому розвитку, ви повинні більше піклуватися про нас і надавати нам більше уваги».
- Діти повинні жити і виховуватись в сім’ї. Суспільство і уряд повинні забезпечити дітей, які позбавлені батьківського піклування, всім необхідним для життя і розвитку.
«Дайте нам жити в сім’ї. Коли сім’я не може піклуватися про нас, візьміть нас до себе».
- У дитини є право на безкоштовну освіту. Дитина також має право відпочивати й гратися.
«Вчить нас добре, щоб ми були щасливі й прожили життя. Дайте нам можливість грати, щоб в процесі гри ми навчались».
- Діти завжди повинні бути першими серед тих, кому треба надати допомогу і підтримку.
«Хай в тяжку годину ми будемо першими, кому ви надаєте допомогу. Майбутнє світу залежить від нас».
- Дитина повинна бути захищена від жорстоких дій, експлуатації. Дитяча праця заборонена.
«Захистіть нас від жорстокості і від тих, хто може з нами погано поводитись».
- Дитина повинна бути захищеною від расової, релігійної та інших видів дискримінації і виховуватися в дусі взаєморозуміння, братерства, дружби між всіма людьми світу.
«Ростіть нас в дусі порозуміння, свободи, любові, терпимості. Коли ми будемо дорослими, ми будемо розповсюджувати мир, братство, взаєморозуміння між народами усього світу».
Обов’язки учнів
1. Поважати і любити своє оточення. Ставитися до них так, як би ми хотіли, щоб ставилися до нас.
2. Поважати близьких та друзів. Не принижувати гідності кожної людини. Поводитись так, щоб своєю поведінкою не принижувати прав іншої людини.
3. Бути толерантним до таких людей. Поважати і допомагати їм.
4. Дотримуватись режиму харчування. Вживати продукти до кінця терміну придатності. Поважати працю кухарів.
5. Дотримуватись правил моральної етики; організовувати дозвілля так, щоб воно приносило користь і не заважало іншим.
6. Сумлінно навчатись; активно працювати на уроках, готуватись самотужки; старанно виконувати домашні завдання.
7. Дотримуватись певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві. Намагатись не створювати ситуації, які призводять до порушення закону.
8. Поважати своє оточення. Давати нагоду кожному висловлювати свої думки. Не нав,язувати своїх поглядів іншим, якщо вони з ними не згодні.
9. Цінувати і дбати про своє здоров,я. Виконувати приписи лікарів у разі потреби.
10. Поважати співрозмовників. Коректно і тактовно висловлювати свої думки. Дотримуватись правил мовного етикету.
11. З повагою ставитися до людей, які піклуються про нас.
12. Виконувати роботу, яка не завдає шкоди здоров,ю. Виконувати всі види обслуговуючої праці.
13. Самостійно знаходити інформацію в різноманітних джерелах.
14. Не ображати і не принижувати оточуючих.
15. Дотримуватись норм і правил поведінки, прийнятих у суспільстві. Не створювати ситуацій, що можуть спричинити нещасні випадки.